Одного дня чоловіки запитали діда:

– Скажи, ти з дружиною живеш півсотню років і не сваришся (у селі всі про всіх знають). Як це?

– Ви знаєте, що молоді вечорами ходять на посиденьки, а потім проводжають хлопці під ручку дівчат, центральною вулицею гуляють. Один вечір проводив – нічого, два – привід… а три – вважай жених. От і я пішов проводжати одну, йду щось говорю, а вона раптом стала витягувати потихеньку свою руку з-під моєї. Я не зрозумів, виявляється я йшов прямо в калюжу на дорозі, звертати не став. Вона калюжу оббігла і знову мене під руку. До наступної калюжі я йшов цілеспрямовано. Вона також прибрала руку.

На наступний вечір з другою дівчиною я пішов колишнім маршрутом. Та ж картина, оббігала калюжі. На наступний вечір пішов з третьою. І знову посередині дороги по калюжах. Підходжу – вона за мене міцно тримається, слухає мене і… пішла по калюжі зі мною. Ага – просто не побачила калюжу. Тоді я до наступної – глибшої. Подруга не звертає уваги на калюжу. От відтоді і ходимо поряд і не сваримося, мирно живемо.

Усі чоловіки роти повідкривали, а які старше і кажуть, чому ти діду раніше не розповів як вибирати дружин. Може і ми були б щасливішими.

Хто знайшов добру дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. (Притчі Соломонові 18:23)

Leave a Reply

Your email address will not be published.